Чим відрізняється американська англійська від британської: головні відмінності

Ми впевнені, що люди, які вивчають англійську, помічали, що ті чи інші слова вимовляються по-різному, існує кілька варіантів одного і того ж самого слова, а книжках є скорочення AmE і BrE - усе це тонкощі американської та британської англійської мови. Здавалося б, це ж одна й та сама мова, але, попри спільну основу, кожен із варіантів особливий, тож пропонуємо розглянути головні відмінності й з’ясувати, яку ж версію вивчати.

Звідки взялися розбіжності між двома варіантами англійської 

Різниця між двома варіантами англійської, британською та американською має історичне підґрунтя. Це явище виникло після коронізації британськими переселенцями території Сполучених Штатів Америки. Початок припадає на XVII–XVIII століття. Звісно, географічна відстань між обома країнами значно, контакти між територіями не характеризувалися регулярністю. Вони були ізольовані один від одного, тож англійська мова на території Америки почала формуватися окремо. Відмінності посилював той факт, що американська англійська почала запозичувати багато що від мов інших народів, зокрема на її становлення вплинули іммігранти з Європи, яких було чимало, корінні народи Америки, французи та іспанці.

Поступово в американців виникла потреба зробити англійську більш самостійною, зручною та тією, яка відповідатиме часу, на противагу традиційним мовним нормам і правилам Великобританії. Таке бажання пов'язане з тим, що в  XIX столітті в США вже почала формуватися власна національна ідентичність. Американці спростили вимову і написання багатьох слів, змінили деякі правила граматики і лексики. Поступово мова ставала простішою і динамічнішою. На її розвиток впливала культура, література, освіта й стрімке становлення телебачення.

Звісно, британський та американський варіанти англійської рівноправні варіанти однієї мови. Вони лишаються взаємно зрозумілими. Попри це, у наслідок багатьох причин, існує чимало відмінностей, Вони помітні у повсякденному житті: спілкуванні, навчанні, культурі та офіційному рівні. Ось чому людям, які вивчають англійську, вкрай важливо розуміти особливості обох варіантів і вміти їх розрізняти, орієнтуючись на їхні відмінності.  Потрібно дотримуватися одного стилю та не змішувати британський і американський правопис в одному тексті.

Відмінності у правописі 

Одним із аспектів відмінностей між двома версіями англійської мови, американським і британським, є саме правопис. Маючи однакове значення та вимову, багато слів пишуться по-різному. Важливу роль у цьому відіграв американець Ноа Вестбер. Саме цей американський лексикограф, педагог і автор словників запропонував правила написання слів, які спростилися. Це сталося в XIX столітті. Поступово спрощені правила написання слів стали нормою. Ці зміни були дійсно важливими для Сполучених Штатів на їхньому шляху самовираження та незалежності.

Наведемо випадки в правописі, на прикладі яких можна прослідкувати чим відрізняється американська англійська від британської англійської. Спрощення як такі можна розподілити на правила, які просто потрібно запам’ятати:

• класичне британське  закінчення – our у американців часто скорочуються до – or: colour – color (колір), favourite — favorite (улюблений), honour — honor (честь, повага), labour — labor (праця, робота);
• слова з закінченням – yse в США прийнято закінчувати закінченням – yze: analyse – analyze (аналізувати);
• як правило, в американському варіанті англійської мови практично всі невимовні літери прибираються зі слів, вони пишуться максимально близько до свого звучання: theatre – theater (театр);
• подвоєння літер: у британській англійській частіше зберігається подвійна приголосна, наприклад traveller або travelling, тоді як в американській пишуть ось так: traveler та traveling. Крім цього, деякі слова мають різні закінчення: organise — organize (організовувати), licence — license (ліцензія» або «дозвіл);
• використання розмовних форм англійської: така специфіка характерна для американців, що зазвичай не допускає британський варіант. До скорочень належать: I gotta (I have (got) to – Я повинен…), I wanna (I want to – Я хочу…), I’m gonna (I am going to— Я збираюся…), Lemme (Let me — Дозволь мені…), Gimme (Give me — Дай мені…), Kinda (Kind of — Ніби, трохи…) і тд. Варто зазначити, що розмовні форми допустимі в повсякденному мовленні, серіалах, фільмах та піснях, окрім формальних ситуацій. 

Цікавий факт: деякі текстові редактори, розроблені та випущені саме американськими компаніями, принципово будуть “підкреслювати” британське написання слів. Ви сприймають це як помилку. Може, ви бачили таке? Відкрийте Microsoft Word, щоб переконатися. 

Як уже зазначали, на прикладі часто вживаних слів прослідковується різниця між британською і американською англійською. Розкриймо цей аспект трішки детальніше:

Зазначимо, що таких слів є ще більше. Дійсно цікаво помічати такі незначні відмінності на прикладі кожного з них. Відмінність дійсно несуттєва в спілкуванні, адже деякі можуть відрізнятися лише однією літерою, а деякі мають зовсім іншу форму написання. Значення слів лишається однаковим, тому носії обох варіантів англійської без проблем зазвичай легко розуміють одне одного. 

Лексичні відмінності або різні слова для однакових понять

Різниця між британською і американською англійською варіантами мови помітна ще й у такому моменті: різні слова вживаються для позначення тих самих понять. Певно, ви таке помічали. Наприклад, уряд у британців - це government, в американців - administration. Для тих, хто вивчає англійську мову, варто знати обидві форми, щоб коректно розуміти, що саме мають на увазі носії, адже такі слова - маркери.

Ось таку лексику ми маємо на увазі:

Як правило, носії обох варіантів розуміють одне одного добре, але краще знати обидва слова, як показує практика, щоб точно бути впевненим у спілкуванні й уникнути неприємних ситуацій.

Граматика: часи, прийменники та використання дієслів 

Якщо звертати увагу на граматику, то відмінностей не так і багато, якщо порівнювати з лексичними та орфографічними особливостями american and british english. Незважаючи на це, цей момент також важливий, тож його варто враховувати під час спілкуванні. Відмінності стосуються використання часів, прийменників і деяких дієслівних форм. Не секрет, що британський варіант англійської зберігає свою консервативність, що прослідковується і в граматиці. Американська англійська допускає використання сленгових форм, і їх чимало навіть. Обидва варіанти лишаються зрозумілими, але носії безпомилково можуть визначити різницю між британською і американською англійською на письмі чи в усному мовленні.

Розглянемо разом детальніше, про що йде мова:

• Використання Present Perfect

Як показує практика, для опису ситуацій, які відбулися нещодавно, американський варіант англійської цілком допускає використання просто і добре зрозумілого Past Simple. Водночас у британській версії надають перевагу саме Present Perfect. Наприклад:

• I did my homework - American english
• I have done my homework - British english.

(Я зробив/робив домашнє завдання)

Важливо зауважити: обидва варіанти є правильними, можна використовувати той, який більше імпонує, але також варто пам’ятати, що кожна з цих опцій є частиною варіанту англійської мови.

• Використання прислівників

Цікаво, що прислівники already (вже), just (щойно) і yet (вже) у британській англійській використовуються винятково в Present Perfect. Американська інтерпретація розширює граматичні межі й допускає їх в реченнях навіть з Past Simple. Це дійсно так, хоча всі ми на заняттях акцентуємо увагу на маркерах часу. За правилами, якщо в реченні є already (вже), just (щойно) і yet - це Present Perfect. Ось як це працює в american and british english:

• I just did my homework - American english
• I have just done my homework - British english.

(Я щойно зробив/зробила/робив домашнє завдання)

Окрім цього цікавим аспектом ще є використання деяких прислівників в середині речення. Це стосується тих слів, які ставляться найчастіше тільки перед допоміжними дієсловами в американській версії, а водночас у британському варіанті їх вживають після цих дієслів. Наприклад: He drank a cup of tea quickly (British english) - He quickly drank a cup of tea (American english).

• Вживання прийменників та відмінності британської та американської англійської

Ось деякі приклади:

Британський варіант англійської зберігає традиційні норми, а от американський допускає скорочення артиклів і прийменників, щоб робити спілкування простішим і швидшим. Ці відмінності не впливають суттєво на розуміння, не змінюють сенс речення, але просто показують, яку інтерпретацію використовує людина.

• Деякі дієслова в american and british english

Перш за все зосередьмо свою увагу на неправильних дієсловах ((irregular verbs). Специфіка їх використання в американській англійській, без перебільшення, суттєво різниться від британської. Наприклад, burn (горіти/палати), learn (вивчати), dream (мріяти), smell (пахнути), spoil (псувати) і подібні до них слова в американській версії мають закінчення -ed, властиве для правильних дієслів (regular verbs) коли ми потрібно їх змінити в Past Simple або Present Perfect. Таким чином виходить burned, learned, dreamed, smelled, spoiled тощо. У британському варіанті у цих дієслів зберігаються традиційні форми із закінченням -t або іншими історичними варіантами: burnt, learnt, dreamt, smelt, spoilt тощо.

• Конструкція have got

За правилом, слово get в американській версії має третю форму gotten. Зверніть увагу, що її не використовують тільки в тому випадку, коли конструкція have got застосовується в контексті володіння чимось. Наприклад, She has gotten a gold ring (Вона отримала золоте кільце/золоту обручку).

Розглянемо ж трохи детальніше цю конструкцію. На її прикладі також можна прослідкувати,  чим відрізняється американська англійська від британської англійської. Ось так це працює: у британській англійській частіше вживається конструкція have got в значенні володіння чимось (I’ve got a car - Я маю машину  / У мене є машина). В американській англійській зазвичай використовують простішу форму (have) - I have a car (Я маю машину/У мене є машина). Хоча варіант із have got в american english також використовується.

• Іменники для позначення колективу та граматика american and british english

Цікавою особливістю є те, що в британській англійській деякі іменники, які означають колектив або групу людей, можуть поєднуватися як з одниною, так і з множиною. Наприклад,

• The team are playing well
• The team is playing well

(Команда грає добре (зараз))

В американському варіанті англійської частіше використовують частіше однину все ж таки:

• The team is playing well (Команда грає добре (зараз)).

Подібне правило стосується і таких слів як government, family і тд.

• Використання дієслова do

Британський варіант вимагає його наявності в якості заміни дієслова в реченні, яке далі має йти за змістом. Американський варіант таке не передбачає, бо, як правило, слово do для цього не потрібне, окрім, звісно, загальновживаних виразів. Ось як це працює:

May I have to help you with your quiz? (Можливо, мені доведеться допомогти тобі з тестом?)

• You may do – Ти можеш це зробити (British english)
• You may – Ти можеш (American english)

У британській англійській do працює як заміна основного дієслова.

• Like замість as though/as if

Це однією помітною особливістю відмінності британської і американської англійської є заміна as though/as if на просте й зрозуміле like. Таке люблять робити в американському варіанті. Це простіше й легше. Водночас носії британської англійської вважають це граматично неправильним, тому ніколи не кажуть так.

Ось як це виглядає на практиці:

• He talks as though he were the boss - British english
• He talks like he’s the boss - American english

• Модальні дієслова

У британській англійській досить часто використовуються модальні дієслова shall та needn’t, тоді як в американській вони менш поширені, вони заміняються на простіші форми.

Наприклад:

• Shall we go? - (British english)
• “Should we go?” або “Do you want to go?” (American english)

(Ходімо? / Варто нам піти? / Ти хочеш піти)

Зауважимо, що модальне дієслово shall не є повністю застарілим, як вважається наразі. Так, дійсно, його заміняються на will або інші форми. Попри це, слово використовується й зараз у Великобританії, зокрема у ввічливих запитаннях, офіційному спілкуванні, юридичних документах та формальному стилі.

Щодо модального дієслова needn’t, то воно так само має власне британське забарвлення. В американській англійській воно досить часто замінюється конструкцією don’t/doesn’t need to, яка звучить природніше та сучасніше наразі.

Наприклад:

• You needn’t worry - (British english)
• You don’t need to worry - (American english)

(Тобі не варто/не потрібно хвилюватися)

Граматика - ще одне підтвердження того, що тонкощів дійсно достатньо: британський варіант не відмовляється від використання традиційних форм і правил, а от американський допускає експерименти, скорочення, відхід від норм і традицій задля полегшення спілкування. Розуміння таких нюансів дозволяє швидше адаптуватися до того, як саме спілкуються носії.

Вимова та акцент 

Саме вимова та акцент людини яскраво демонструє, хто є хто 😄

Це дійсно правда, адже за звучанням мови найчастіше можна визначити, звідки походить носій англійської або який варіант використовує - американський чи британський. Попри те, що обидва мають спільну основу, протягом тривалих століть і численних впливів, які формували саме американську версію, вимова людей розвивалася по-різному, тому сьогодні існує багато фонетичних особливостей. 

Американський акцент - це швидша і різкіша вимова звуків та низхідна інтонація, тобто ситуація коли голос під час вимови речення поступово знижується наприкінці. Людина починає фразу трохи вище за тоном, а завершує нижче. Це не залежить від речення (розповідь, ствердження чи читання). Така інтонація звучить більш спокійно, впевнено або завершено. Мовлення при цьому емоційніше та динамічніше.

Британцям ж властиво забарвлювати кожен тип речень інтонаційно за що цей варіант вважається більш “офіційним”, тому на слух зрозуміти варіант англійської, який використовує або якому надає перевагу співрозмовник, не складно. 

Щодо фонетичних особливостей, то існують такі тонкощі:

• Вимова звука [r]: в американській англійській звук r вимовляється чітко майже скрізь, де б він не стояв: car — /kɑr/, hard — /hɑrd/, teacher — /ˈtiːtʃər/. Британський варіант водночас характеризується тим, що звук r наприкінці слова або перед приголосною часто не вимовляється: car — /kɑː/, hard — /hɑːd/, teacher — /ˈtiːtʃə/. Американська вимова зазвичай звучить більш «твердою», а британська є плавнішою та м’якшою.
• Голосні звуки: одні й ті самі слова в британській та американській англійській можуть звучати по-різному: dance — /dɑːns/ (British english), /dæns/ (American english), class — /klɑːs/ (British english), /klæs/ (American english), fast — /fɑːst/ (British english), /fæst/ (American english). Часто в британському варіанті голосні є довшими й більш протяжними.
• Вимова звуку [t]: в американській інтерпретації між голосними звук t часто перетворюється на м’який звук, схожий на [d]: water → «вадер», city → «сіді», better → «бедер». У британській версії зберігається чіткість у вимові: water → «вотер», city → «сіті»
• Наголоси: advertisement — adVERtisement (British english), ADvertisement (American english), garage — GA-rage (British english), ga-RAGE (American english), adult — A-dult (British english), a-DULT (American english)
• Регіональні акценти: що вже тут говорити, якщо навіть всередині однієї країни вимова може відрізнятися. Наприклад, британська англійська має лондонський, шотландський, валлійський та інші акценти. Вимова серед носіїв американської англійської також відрізняється від одного регіону до іншого, але різниця менш контрастна, оскільки у Великобританії через територіальні та історичні особливості навіть сусідні міста можуть мати різну вимову.

Яку англійську вчити: британську чи американську? 

Ось тут ми вже підійшли до найголовнішого питання. Навколо нього вже дуже давно існує багато дискусій. Насправді ви рідко де в світі зустрінете ідеальну американську чи британську англійську, тому що, як ми вже з’ясували, навіть всередині однієї країни можуть бути розбіжності. Чудово, якщо знаєте обидва варіанти, щоб вам розуміли в різних країнах світу, а не лише на території Великобританії чи США. Жоден із варіантів не є кращим, вони обидва правильні і використовуються широко.

Багато залежить також і від цілей навчання, тому що, якщо це навчання чи робота в конкретній країні, у Великобританії чи США, то буде логічним рішенням вивчати акцент тієї країни, у якій збираєтеся реалізуватися. У такому випадку достатньо буде обрати один варіант і його й дотримуватися. Британська англійська вважається класичним варіантом, тому частіше перевіряється на міжнародних іспитах, в академічному середовищі та в європейській освіті. Американська англійська наразі є дуже популярною завдяки впливу масової культури на наше життя. Цей варіант можна вивчати на прикладі кіно, музики, соціальних мереж і технологій. Він вважається простішим та менш формальним.

Якщо мета вивчення англійської полягає в розширенні свого сприйняття, бажані подорожувати й досліджувати свій загалом, варто обирати навчання, яке дозволить легко та без проблем користуватися обома варіантами. Якщо знаєте тонкощі британської та американської англійської й вмієте бачити відмінності, то перед вами відкривається більше можливостей: можна розуміти краще фільми, музику, книжки, людей довкола, уникати прикрощів у спілкуванні з людьми у всьому світі, які також використовують якийсь варіантів англійської, але в підходах до навчання треба дотримуватися послідовності й відповідально підходити до школи, яка зможе допомогти в реалізації ваших прагнень. 

У школі англійської мови English Prime ми навчаємо сучасній англійській мові, яка використовується в повсякденномі житті. Ми надаємо міжнародний варіант, щоб вас розуміли інші люди. Навчання в нас відбувається за матеріалами, які враховують усі нюанси обох варіантів, а за процес відповідають компетентні викладачі. Якщо вам імпонує такий підхід, запрошуємо на онлайн-курси англійської в English Prime, де 80% часу на заняттях займає саме практика, що отримані вами знання допомогли на шляху до своєї мети.