Що таке визначники та навіщо вони потрібні?

В англійській практично будь-яке слово може у функції різних частин промови, одне й теж слово то, можливо і дієсловом і существенным. Наприклад, всім відоме слово book може бути як іменником, так і дієсловом. При цьому значення цього слова змінюється в залежності від того, якою частиною мови воно є, для того щоб мати можливість правильно перекласти і зрозуміти зміст сказаного над слід знати визначники мови. У цьому значення цього слова змінюється залежно від цього, який частиною мови є.

Отже, щоб відрізняти іменник від дієслова, нам необхідно знати певні правила, які називаються іменниками.

Це стосується не лише дієслів та іменників, сюди ми також можемо додати прикметник.

Тобто перша функція визначників полягає в тому, що ми мали б можливість визначити правильну частину мови в реченні і відповідно правильно перекласти цю пропозицію.

Слід зазначити одну важливу особливість англійської: наявність визначника є обов'язковою, коли ми говоримо про іменники в єдиному числі. Визначник завжди ставиться перед іменником у однині (або іменною групою/фразою). В англійській мові визначники називаються determiners.

Українською ми можемо сказати - На столі чашка. Це граматично вірно, жодних помилок у цьому реченні немає, але за контекстом ми уточнимо, що це за чашка чи чия це чашка. А в англійській спочатку граматично має бути зроблено відсилку до контексту.

There is my cup on the table. - На столі стоїть моя чашка.

There is his cup on the table. - На столі стоїть його чашка.

There is a cup on the table. - На столі стоїть чашка.

Якщо у перших двох варіантах усе просто і зрозуміло, тому що в нашій рідній мові ми маємо щось схоже, то в останньому варіанті виникають проблеми та питання, бо у нас цей визначник просто відсутній. Ми зараз говоримо про артиклі тому артиклі ми будемо для зручності відносити до групи визначників під назвою “уточнюючі” ​​визначники.

"Уточнюючі" визначники

Говорячи про визначники в англійській мові, нам відразу слід виділити групу, яку ми називатимемо “уточнюючі” ​​визначники. Визначники цієї групи допомагають зрозуміти, про що саме йдеться, де знаходиться те, про що йдеться, кому належить це щось, тому ми називаємо їх "уточнювальними" визначниками. Відразу ж відзначимо, що це не загальноприйнятий термін, але в цій статті він буде використовуватися, щоб вам було легше зрозуміти і все було трохи легше.

До уточнюючих визначників ми відносимо:

• Артиклі: певний - the та невизначений - a (an);
• Присвійні прикметники (my, your, his, her, its, our, their);
• Вказівні займенники (this, that, these, those).

Артиклі: певний - the та невизначений - a (an)

Почнемо ми з артиклів, найнеулюбнішої теми більшості студентів, але ми постараємося донести все чітко і просто.

The – певний артикль, він використовується, коли згадується щось, вже відоме тим, хто говорить.

Приклад:

My father bought me a laptop. The laptop is new and black. - Батько купив мені ноутбук. Ноутбук новий та чорний.

У першому реченні використовується артикль "а", так як ноутбук згадується вперше і співрозмовник ще нічого про нього не знає. Надалі використовується артикль “the”, тому що обом розмовляючим стало ясно про який ноутбук йдеться.

Або наприклад:

I got a very interesting letter yesterday. The letter was from my ex-boyfriend. - Вчора я отримала дуже цікавий лист. Лист був від мого колишнього хлопця.

І знову кажучи вперше про лист, який раніше ніде не згадувалося, ми використовуємо артикль "а", а коли згадуємо його вже вдруге, артикль "a" міняємо на "the".

Варто запам'ятати, що в англійській мові артикль "а" використовуємо тільки для однини, тобто говорячи про те, що знаходиться в кількості "1 штука" : a car - машина, a pen - ручка, a house - будинок.

А ось артикль "the" ми можемо використовувати як і з одниною: the book - книга (якась певна), the bed - ліжко, the dog - собака, так і з множинним: the books - книги (якісь то певні), flowers - квіти.

Присвійні прикметники (my, your, his, her, its, our, their)

Говорячи про присвійні прикметники, слід зазначити, що в англійській мові вони використовуються частіше, ніж в українській. Коли можливо комусь “віддати” якийсь предмет чи людину, тобто привласнити комусь щось чи когось, носії англійської мови завжди це зроблять.

There is my car in the garage. My car is green and expensive. - У гаражі стоїть моя машина. Моя машина зелена та дорога.

Якщо перекладати дослівно, то ми двічі використовуємо слово "моя" говорячи про машину, але в українській мові це робити не обов'язково, достатньо один раз назвати машину "моєю", але в англійській мові, щоб не думати і не згадувати, наприклад, ті ж самі. артиклі, набагато легше просто вкотре продублювати слово “my”.

Вказівні займенники (this, that, these, those)

Слова this/these, that/those як визначники вживаються завжди з іменниками, відповідають на запитання «Який / Які?» і допомагають визначити, який саме предмет або які саме предмети мають на увазі:

This building is old. - Ця будівля стара.

That door was closed. - Ті двері були зачинені.

These children were sad. - Ці діти були сумними..

Those documents were found. - Ті документи знайшли.

Зверніть увагу, що особливість уточнюючих визначників полягає в тому, що їх не можна ставити разом, близько один одного.

My the dog is clever - це неправильна пропозиція, слід вибрати, сказати або:

My dog ​​is clever. - Мій собака розумний.

або:

The dog is clever. - Собака (про яку вже йшлося) розумна.

"Кількісні" визначники

Наступною групою, яку ми виділимо, говорячи про визначте в англійській мові, ця група “кількісних” визначників. До цієї групи належать так звані квантифікатори (від слова quantity – кількість). Це слова, які вказують на кількість:

• some, any, no
• many, much, little, few

Some, any, no

Some – це визначник в англійській мові, який позначає деяку кількість. Some ми можемо використовувати, коли кількість не важлива або ми не хочемо її точно вказувати. Some можна вживати з обчислюваними і незліченними іменниками. Коли використовуємо some з іменниками, це слово можна перекласти як”'кілька”, “трохи”, а з обчислюваними іменниками правильний переклад буде тільки “трохи”. Хочемо додати, що some дуже часто можна не перекладати, а просто його упускати.

Наприклад:

I need some apples to bake a cake. - Мені потрібно кілька яблук, щоб спекти торт.

She wants to buy some milk to make coffee. - Вона хоче купити трохи молока, щоб приготувати каву.

Give me some water, please! - Дайте мені (трохи) води, будь ласка.

Цей визначник в англійській мові використовується переважно у ствердних реченнях.

I will get you some water! - Я принесу тобі (трохи) води!

Any - визначник в англійській мові, який має на увазі деяку кількість, так само як і зі словом some використовується з обчислюваними і необчислюваними іменниками, коли конкретна кількість неважлива або її необов'язково вказувати. Any використовується в запитальних реченнях (скільки-небудь; яка-небудь кількість; який-небудь), але на українську мову, як правило, не перекладається.

Наприклад:

Do you have any questions? - Чи є (якісь) питання?

Do you want to eat any chocolate cake? - Бажаєте з'їсти шоколадний торт?

А також any зустрічається в негативних реченнях (ніскільки, жоден, ніякий), де може і іноді перекладається українською.

I cannot see any people in this room. - Я не бачу (ніяких) людей у ​​цій кімнаті

I didn’t see any pictures on the wall. - Я не бачив жодних фотографій на стіні.

Do you have any idea how loud you are being right now? - Ти уявляєш, наскільки ти зараз гучний?

No – визначник в англійській мові, який означає повну відсутність чогось. Використовується у реченнях із негативним значенням. No – сильніший визначник ніж any, передає ідею відсутності більш підкреслено, хоча українською мовою обидві пропозиції перекладаються однаково.

Наприклад:

I have no future in this country = I don't have any future in this country - У мене немає майбутього в цій країні.

You will do as I say and ask no questions. - Ти робитимеш, як я говорю, і не ставити запитань.

Many, much, little, few

Такі слова як many, much це теж визначники, які перекладаються як “багато”. Багато використовується з обчислюваними іменниками.

Наприклад:

I have many friends. - У мене є багато друзів.

А слово much використовуємо з незліченними іменниками.

Наприклад:

I need much sugar to make jam. - Мені потрібно багато цукру, щоб зварити варення.

Наступні слова на які ми звернемо вашу увагу на це слова few і little.

Few використовується з обчислюваними іменником і дієсловом множини. Часто використовується з very.

Например:

Very few people disagree with him – Мало хто з ним не погоджується.

I have got few сards in my collection – У мене в колекції мало карток.

Слово “little” використовується з незліченними іменниками та дієсловом в однині.

Наприклад:

Steven has little money – Стівен має мало грошей.

Разница между “уточняющими” и “количественными” определителями

Якщо "уточнюючі" визначники не можна використовувати разом, деякі з визначників другої групи поєднуються між собою, якщо дозволяє сенс висловлювання.

Наприклад

Give me some more information. - Дайте мені трохи більше інформації.

There were no more than ten people. - Там було не більше, ніж десять людей.

Ще одна істотна відмінність: визначники першої групи (уточнюючі) не можуть використовуватися з займенниками, зате кількісні визначники можуть поєднуватися з займенниками за допомогою прийменника of

I know many of them. - Я знаю багатьох із них.

All of us are guilty. - Усі з нас винні.

It doesn’t say how many of them there were. - Не сказано, як багато їх було..

Визначна група слів (determinative)

Можна також виділити третю групу визначників: це ті слова, які не увійшли до двох інших груп. До них можна віднести: such, only, other.