Частини мови в англійській

Мова - це живий організм, що здатний виразити абсолютно все. Проте, щоб це стало можливим, вона потребує внутрішньої чіткої структури, які надають форму та сенс. Саме ця структура чітко виражена у частинах мови. Вони як ті будівельні блоки 🧱, що допомагають нам конструювати речення, розуміти контекст та спілкуватися ефективно.

Різновиди частин мови в англійській

Частини мови (Parts of speech) — це категорії, на які ми розділяємо слова в мові для кращого розуміння їх функції в реченні. Кожна частина мови відіграє важливу роль у структуруванні мовних висловлювань і визначенні взаємозв'язків між словами. Прийнято поділяти частини мови в англійській на самостійні та службові.

Самостійні частини мови в англійській (Nominal Parts of Speech) є тими елементами мови, які мають конкретне лексичне значення і можуть виступати як основні слова у реченні. На відміну від них, службові частини мови в англійській (Functional Parts of Speech) виконують більш граматичні та синтаксичні функції у реченні. Вони встановлюють взаємозв'язки 🔗 між словами та допомагають створювати граматично коректні висловлювання.

Самостійні частини мови в англійській

Називаючи будь-яке слово, що належить до самостійних частин мови, у людини в голові одразу виникає образ та чітке уявлення 💭, що означає це слово. Зараз розглянемо кожну з них детальніше.

Дієслово (Verb)

Дієслово є однією із основних частин мови, що відповідає на питання "що робити?" та показує дію, стан або подію (run - бігати, sleep - спати, jump - стрибати).

Дієслово має багато різних поділів в залежності від особи, числа, часу та способу виконання дії. В першу чергу їх можна поділити на Інфінітив (to buy), форму минулого часу Past Simple (bought) та дієприкметник минулого часу Past Participle (bought).

Зокрема, дієслова можна ще поділити на смислові - ті, щo несуть в собі певне лексичне значення, наприклад:

The dog 🐩 barks loudly at strangers. - Собака гучно гавкає на незнайомців.

Також є службові - ті, щo значення як такого не мають, проте допомагають формувати різні часи та структури. Вони у свою чергу можуть бути допоміжні - використовуються для утворення різних часових форм, пасивних конструкцій, заперечень, питальних речень (to be, to have, to do, shall, will).

We have visited that museum before. - Ми відвідали той музей раніше.

І можуть ще бути модальні - застосовуються разом з іншими дієсловами, несучи специфічне значення або нюанси (can, could, may, might, should, must, ought).

We ought to talk this over, at least. - Принаймні ми повинні про це поговорити.

Іменник (Noun)

Іменник - це інструмент, що служить для ідентифікації, класифікації та найменування всього, що нас оточує, від конкретних об'єктів до абстрактних понять. Відповідає на питання "хто? що?".

Згідно лексичному поділу, іменники бувають власні (proper) та загальні (common).

Власні назви включають імена конкретних осіб, місць, організацій, подій. Вони завжди пишуться з великої літери незалежно від місця в реченні так як описують щось одне у своєму роді (John Smith, New York, Microsoft, Thanksgiving). Всі решта - загальні іменники позначають загальні поняття, предмети, ідеї, тварин та інші речі (happiness, bird, chair).

Elizabeth visited the local bakery to buy some fresh bread 🍞. - Елізабет відвідала місцеву пекарню, щоб купити свіжого хліба.

Загальні у свою чергу можуть бути злічувані (countable) та незлічувані (uncountable).

Злічувані ми можемо порахувати (a bed - beds, a bottle - bottles). Натомість незлічуваними можуть бути абстрактні речі, продукти харчування, властивості та якості, погода (water, knowledge, beauty, rice, wind). Зі злічуваними використовуємо a/an, з незлічуваними артикля чи утворення множини немає ❗

There is courage still, strength enough perhaps to challenge him. - Здається, відваги все ще вистачає, можливо, й достатньо сили, аби викликати його на виклик.

Прикметник (Adjective)

Прикметник відповідає на питання “який?” та використовується для опису, характеристики або визначення іменників чи займенників, розмальовуючи їх словесною палітрою. Згідно значенню поділяються на якісні (qualitative) та відносні (relative), що в свою чергу мають ще різні поділи.

Більше того, прикметники володіють ступенями порівняння, що використовуються для порівняння іменників і займенників з точки зору їхніх властивостей чи характеристик. В англійській мові є 3 ступені порівняння прикметників: звичайний (Positive) - big, interesting; вищий (Comparative) - bigger, more interesting; найвищий (Superlative) - the biggest, the most interesting.

I have to say that's the most amazing story I ever heard. - Мушу сказати, що це найдивовижніша історія, яку я коли-небудь чув.

Займенник (Pronoun)

Займенники застосовуються з метою підстановки на місце іменників або непрямого вказування на них. Займенники використовуються для уникнення повторень іменників у тексті та для надання йому більшої плавності та чіткості. В англійській мові є багато видів займенників:

• Особові (Personal) - I/you/he/she/it/we/they;
• Присвійні (Possessive) - my/your/his/her/its/our/their;
• Невизначені (Indefinite) - some/any/no/little/few/many/much;
• Вказівні (Demonstrative) - this/that/these/those;
• Питальні (Interrogative) - who/what/which/whose/whom;
• Відносні (Relative) - who/what/which/whose/whom;
• Зворотні (Reflexive) - myself/yourself/himself/herself/itself/ourselves/themselves;
• Взаємні (Reciprocal) - each other/one another.

The book 📚 that I am reading is interesting. - Книга, яку я читаю, цікава.

They help each other with their homework. - Вони допомагають одне одному з домашнім завданням.

Whose turn is it now? - Чия зараз черга?

Числівник (Numeral)

Вказує на числове значення кількості, порядку, розміру чи іншої характеристики об'єкта або явища. Числівники використовуються для точного вираження кількості чого-небудь та для нумерації предметів у різних контекстах.

Числівники бувають кількісні - описують точну кількість об'єктів чи істот у множині (ten - десять, twenty - двадцять) та порядкові - вказують на порядок, в якому об'єкт стоїть у послідовності (the first - перший, the twelfth - дванадцятий).

She bought ten apples 🍏 at the market. - Вона купила десять яблук на ринку.

The third one's missing. Find her. - Третьої немає. Знайди її.

Прислівник (Adverb)

Вказуючи на обставини дії, явища, ступінь дії, час, місце, причину або спосіб, прислівники надають додаткову інформацію до слів, щоб висловити більше деталей про те, як, де, коли, чому відбувається дія. Вони відповідають на питання "як? де? коли? яким чином?" та, відповідно, демонструють цю інформацію.

The game was canceled due to heavy rain 🌧️. - Гра була скасована через сильний дощ.

She visits her grandparents once a week. - Вона відвідує бабусю і дідуся раз на тиждень.

You should choose your words more carefully. - Ви повинні уважніше підбирати слова.

Службові частини мови в англійській мові

Службові частини мови в англійській виконують допоміжну роль, та зовсім не дають чіткого образу без поєднання із основними частинами.

Артикль (Article)

Артикль вживається перед іменниками з метою вказівки на їхню конкретність або загальність. У англійській мові наявні два ключові види артиклів: означений (definite article) і неозначений (indefinite article).

Означений артикль the вказує на конкретність предмета чи особи. Може застосовуватися як до однини так і до множини.

The book you lent me was excellent. - Книга, яку ти мені позичив, була чудовою.

Неозначений артикль a/an вказує на загальність предмета або особи. В англійській мові це слово "a" перед приголосними звуками і "an" перед голосними звуками. Використовується тільки до однини та зі злічуваними речами.

She bought an umbrella ☂️ because it was raining. - Вона купила парасольку, тому що йшов дощ.

В англійській мові також існує використання "нульового артиклю". Це означає, що перед іменником артикль взагалі не використовується. Відбувається це в певних ситуаціях, коли не потрібно підкреслювати конкретність чи загальність іменника.

You're still hung up on the fact that I like girls in this world? - Ти все ще зациклився на тому, що мені подобаються дівчата в цьому світі? (маємо на увазі загалом “дівчата”, не якісь конкретні).

Прийменник (Preposition)

Прийменник може розглядатися як місток між двома словами, що допомагає встановити зв'язок між ними та показати їхні взаємовідношення. Є декілька видів прийменників:

• Місця - вказують де відбувається дія (on, in, under, between, next to);
• Напрямку та руху - показують напрямок від початкової точки до кінцевої (to, from, out of, into, onto, towards);
• Часу - демонструють тривалість чи інтервал часу (at, in, before, after);
• Причини і мети - вказують на причину чи ціль, з якою відбувається дія (because of, due to, for, to, in order to).

The meeting is scheduled at 3 p.m. 🕓 - Зустріч запланована на 15:00.

He bought a new suit 🕴🏼 for the job interview. - Він купив новий костюм для співбесіди на роботу.

Get out of the street now. - Геть із вулиці зараз же.

Сполучник (Conjunction)

Використовується для з'єднання слів, фраз, речень чи розділених частин тексту. Він допомагає створити логічні зв'язки між елементами мовлення. Сполучники бувають:

• Сурядні (coordinating conjunctions) - з’єднують рівноправні частини (and, but, or, so, for).

He wanted to go to the party, but he was too tired. - Він хотів піти на вечірку, але був занадто втомлений.

• Підрядні (subordinating conjunctions) - з’єднують головне речення та залежне (because, although, since, if).

Although it was raining, they decided to go for a walk. - Хоча йшов дощ, вони вирішили піти прогулятися.

• Парні (correlative conjunctions) - вживаються парами для з’єднання рівноправних елементів (either…or, neither…nor, both…and).

I fear neither death nor pain. - Я не боюся ні смерті, ні болю.

Частка (Particle)

Це маленькі елементи, що надають реченням нові відтінки, емоційність і точність. Частки бувають:

• Виокремлювано-обмежувальні - ставлять акцент на певні аспекти мовлення, виокремлюючи або обмежуючи їх (even, only, just, but, alone, merely, solely, barely);
• Підсилювальні - підсилюють значення слів або фраз (all, simply, just, yet, hardly, quite, even, still, never);
• Уточнюючі - конкретизує використання певних слів (just, right, exactly, precisely);
• Заперечна not - виражає заперечення чи відміну певної дії;
• Доповнююча else - вказує на інші варіанти чи альтернативи у контексті;
• Інфінітивна to - може вказувати на мету, намір, обставину чи додатковий контекст;
• Сполучні - пов’язують сказане із попередньою частиною (also, too, either, as well).

I need just a moment to finish this task. - Мені потрібно лише мить, щоб закінчити це завдання.

She ate all the cookies. - Вона з'їла всі печива.

The answer is exactly what I was looking for. - Відповідь точно та, що я шукав.

Is there anything else you would like to add? - Чи є щось ще, що ви хотіли б додати?

It could help cast some light on other recent incidents, as well. - Це також може допомогти пролити світло на інші нещодавні інциденти.

Вигук (Interjection)

Більшість джерел, як правило, не включають вигуки в повноправні службові частини мови в англійській через їх відсутність граматичних функцій у реченні. Тим не менш, у більш офіційних або академічних контекстах вигуки можуть розглядатися як складові елементи англійської граматики, оскільки вони активно використовуються в усній мові, сприяючи її експресивності та емоційності.

Wow! That was an amazing performance! - Вау! Це було дивовижне виступ!

My goodness, what happened to your nose? - Господи, що сталося з твоїм носом?

Як визначити частину мови в англійській мові

Інколи буває досить складно визначити частини мови в англійській, адже одні і ті самі слова можуть виступати різними частинами мови водночас. Наприклад:

She turned on the light to light the room, and the light colors on the walls created a warm atmosphere. - Вона включила світло, щоб запалити кімнату, і світлі кольори на стінах створили теплу атмосферу.

Перше “light” виступає як дієслово, друге - іменник, а третє - прикметник.

Задля того, щоб ефективно користуватися, застосовувати та розпізнавати різні частини мови в англійській, варто дотримуватися простих вказівок:

1. Визначайте прикметники за їхніми характеристиками. Прикметники зазвичай стоять перед іменниками та надають їм додаткові ознаки. Зверніть увагу на слова, які описують предмет чи істоту.
2. Дивіться на закінчення дієслів. Дієслова можна визначити за їхніми закінченнями. Наприклад, часто дієслова у третій особі однини додають закінчення "-s" (наприклад: "he talks").
3. Зверніть увагу на суфікси та префікси. Суфікси можуть надати підказку про частину мови. Наприклад, суфікс "-ly" може вказувати на прислівник.
4. Вивчайте типові словосполучення. Деякі слова завжди вживаються в певних словосполученнях, які допомагають визначити їхню частину мови. Наприклад, прийменники часто передують іменникам.
5. Розглядайте контекст. Дивіться на слова, які оточують дане слово. Контекст може надати підказку щодо його ролі у реченні.

Утворення частин мови в англійській

Частини мови в англійській мають своє формування, що може бути досить різноманітним і включати зміни в слові, додавання префіксів та суфіксів, а також зміни в словосполученнях. Є декілька методів словотворення. Розглянемо їх детальніше:

1. Конверсія - допомагає перетворювати іменники та прикметники в дієслова. Основне, використовуючи цей метод слова не змінюють ні вимови, ні написання:

• email (електронна пошта) - to email (надсилати на електронну пошту);
• empty (пустий) - to empty (спустошувати);

2. Словоскладання - два іменники, поєднуючись, формують нове слово:

• tooth (зуб) + brush (щітка) = toothbrush (зубна щітка);
• sun (сонце) + glasses (окуляри) = sunglasses (сонцезахисні окуляри);

3. Афіксація - допомагає одразу ж розпізнати яка це частина мови. В цьому допомагають різні часточки, що присутні у словах:

• Іменник - закінчення -er, -or, -(t)ion, -ness, -ment, -hood, -ship (teacher, doctor, education, development, darkness, childhood, friendship);
• Дієслово - закінчення -ise, -ize, -ify, -en (to organize, to identify, to fasten);
• Прикметник - закінчення -able, -ible, -ive, -ous, -ful, -less (comfortable, visible, sensitive, famous, powerful, homeless).